Символіка Дніпропетровської області


У лютому 2002 року були підведені підсумки обласного конкурсу на кращі проекти герба та прапора області, переможцем визначено автора ідеї та історичного обгрунтування символіки області - О.Ю.Потапа.

Після проведення геральдичної експертизи товариством „Геральдична палата” (м. Київ), висновків спеціалістів геральдичної справи інституту історії України національної Академії наук України щодо відповідності проектів герба та прапора області правилам та законам геральдики, поєднання історичних традицій героїчного минулого козацького краю та сучасного розвитку Дніпропетровщини, були доопрацьовані та виготовленні еталонні зображення Великого, Середнього та Малого гербів, та прапора Дніпропетровської області, розроблені положення щодо їх використання.

19 березня 2002 року на сесії Дніпропетровської обласної ради було прийнято Pішення № 518-22/XXIII „Про затвердження герба та прапора Дніпропетровської області”, яким затверджено положення про герб і прапор Дніпропетровської області.

Опис символіки Великого, Середнього та Малого гербів
Дніпропетровської області

У гербі Дніпропетровської області застосовано щит (з перев'язним поділом на два поля - синє та срібне), золотий картуш, намет (у синьо-золотих та червоно-срібних кольорах), бурелет-навершя та зображення Малого Державного Герба України в обрамленні обабіч золотого колосся та листя дуба.

  1. Поділ щита здійснено правобічним перев'язом, який, згідно з правилами геральдики, є почесною першочерговою геральдичною фігурою, що утворює два поля - лівобічне (верхнє, синє) та правобічне (нижнє, срібне).
  2. Перев'яз складають відповідно:
    2.1. графічне зображення полум'яподібної смуги, що символізує „ріки розплавленого металу” (емблема металургійної промисловості, 60% якої концентрується в межах Дніпропетровської області);
    2.2. хвиляста синя смуга перев'язу на срібному тлі символізує головну водну артерію області - річку Дніпро - становий хребет України.
    Отже, на графічному малюнку відтворено художніми засобами злиття „двох річок” - природної, яка уособлює багатства краю, та рукотворної, що уособлює працелюбність, творчий потенціал дніпропетровців.
  3. На лівому синьому полі щита - дев'ять золотих восьмипроменевих зірок, символізують славну сторінку в історії краю - виникнення та існування на теперішній території відомих всім своїм значенням паланок (Січі - Токмаківська, Базавлуцька, Микитинська), Старої та Нової січей. За часів Нової Січі 5 з 8 паланок Запорозького Війська були розташовані саме в межах теперішньої Дніпропетровської області.
    Зірки - один з найстародавніших символів людства, прийнятий геральдикою всіх народів, належить до т. з. астральних знаків. Здавна зірка слугувала символом вічності, а пізніше (з XVIII ст.) - символом високих устремлінь, ідеалів (які є вічними та ніколи не змінюються). З кінця XVIII ст. зірки стали вживатися як емблеми дороговказу, щастя. Девіз - „Аd аstrа!” („До зірок!”) означає через це - „До досконалості, до ідеального, до вершин!”. Зірки різняться в геральдиці за кількістю променів і за кольорами.
    Восьмикінцева золота зірка – це, за своєю суттю, замасковані хрести (2 чотирикінцеві зірки). Однак, геральдика послуговується нами в якості дороговказного символу, що світить на шляху подолання перешкод і віщує перемогу праведної справи.
    8-ми кінцева зірка – складова (найбільш поширена форма) орденських знаків, зокрема, в Державних нагородах України.
  4. Козак з рушницею (в різних модифікаціях) - то запорожець, зображення якого присутнє на гербах Війська Запорозького та гетьманської України впродовж майже 200-літнього проміжку історії. Зовнішній вигляд (як і постава) козака сталого іконографічного зображення не має. Він – цінний за своєю суттю, а зображення його тільки віддзеркалює притаманні українському етносу мистецький стиль, художній смак, майстерність граверів, техніку виготовлення.
  5. Намет, в еталонному зображенні Великого Герба, виконано у формі надзвичайної краси акантового листя (зокрема, зображення листків екзотичної рослини часто використовується на паперових знаках валют світу). Побудова намету цілком відповідає правилам геральдики: поєднання фініфті (кольору) та металів (золота й срібла), які не накладаються один на другий (колір на колір, метал на метал).
  6. Бурелет (від франц. bourrelet - жгут) - гербовий елемент (атрибут) подано у вигляді двох перекручених у вигляді кільця, стрічок (арабська назва буре лету – ікаль). У головному уборі він виконує роль захисника голови, у гербі - символізує „охоронця” історичної традиції, освячує її. Бурелет - складова багатьох сучасних зображень гербів різних держав світу, муніципальної та регіональної геральдики.
  7. Вінок - старовинний символ нагороди, почесті, емблема безсмертя. Вінок із золота (на малюнку – жовтий колір) означає тріумф, ознаку високої честі, яку в даному випадку надано Малому Державному Гербу України. Вінок (вінець - лат. corona) з пшеничного колосся і дубового листя символізує хлібне багатство краю і його міць. Вінок на еталоні герба Дніпропетровщини - „відкритий” вгорі – така його графічна композиція найбільш сучасна, хоча за своїм значенням його наближено до класичних, античних зразків, уособлених словами „честь і слава”.

Великий герб

Щит праворуч скошений перев'язом, утвореним сполученими золотою полум'яподібною лінією на синьому тлі та синьою хвилеподібною лінією на срібному тлі. Верхнє синє поле щита усіяне дев'ятьма золотими восьмипроменевими зірками (4:3:2), на нижньому срібному полі - козак у малиновому однострої (одязі) з рушницею на лівому плечі та шаблею при боці. Щит розташований на золотому картуші українського барокового орнаменту, оточеного наметом, утвореним синє-золотим (праворуч) і червоно-срібним (ліворуч) акантовим листям, та коронований бурелетом - мантійним куполом, утвореним перевитими синьо-жовтими стрічками, над якими в обрамленні золотого колосся та дубового листя зображено Малий Державний Герб України - Золотий Тризуб на синьому тлі.


Середній герб

Щит праворуч скошений перев'язом, утвореним сполученими золотою полум'яподібною лінією на синьому тлі та синьою хвилеподібною лінією на срібному тлі. Верхнє синє поле щита усіяне дев'ятьма золотими восьмипроменевими зірками (4 : 3 : 2), на нижньому срібному полі - козак у малиновому однострої (одязі) з рушницею на лівому плечі та шаблею при боці. Над щитом, коронованим бурелетом (мантійним куполом), утвореним перевитими синьо-жовтими стрічками, в обрамленні золотого колосся та дубового листя зображено Малий Державний Герб України - Золотий Тризуб на синьому тлі.


Малий герб

Щит скошений праворуч перев'язом, утвореним сполученими золотою полум'яподібною лінією на синьому тлі та синьою хвилеподібною лінією на срібному тлі. Верхнє синє поле щита усіяне дев'ятьма золотими восьмипроменевими зірками (4:3:2), на нижньому срібному полі - козак у малиновому однострої (одязі) з рушницею на лівому плечі та шаблею при боці.


Опис прапора Дніпропетровської області

Прапор являє собою прямокутне полотнище із співвідношенням сторін 2:3, утворене правобічним перев’язом, який здійснює поділ полотнища на синю (верх ліворуч) та срібну (білу, нижню, праворуч) – смуги.

Фігури (зображення) на прапорі відтворюють всі графічні елементи Малого Герба Дніпропетровської області (див.опис).

Верхівка древка прапора увінчана навершям у вигляді металевої, краплиноподібної фігури, виконаної контурно. До неї внесено (виконане у металі з залученням емалі) зображення Малого Герба Дніпропетровської області.

Зображені на полотнищі фігури – символізують ламані лінії перев’язу – синя і золота – це злиті воєдино природне багатство краю – велична водна артерія – річка Дніпро і „золоту ріку розплавленого металу” (60% металургійної промисловості України сконцентровано в межах області, де є найпотужніші поклади – родовища заліза, вугілля, марганцю тощо, які дають сировину для Дніпропетровщини, Запоріжжя, Кривого Рогу, Нікополя, Марганця та ін. міст других областей України).


Жовта барва – відповідник щедрості, сили багатства, добробуту.
Синя – колір неба і води, має в геральдиці означення чеснот.
Постать козака з мушкетом (див. опис фігури в Описі Великого Герба Дніпропетровської області) виконана згідно правил геральдики. При його кольоровому зображенні використано такі кольори:

  1. Малиновий (пурпуровий) – символізує щедрість і доброчесність.
  2. Коричневий (брунатний) – використовується в геральдиці досить рідко, але обов’язково для відтворення природного кольору речей (в даному випадку – колір рушниці, оздоби шалі, порохівниці тощо).
  3. Тілесний колір – використовується для означення людського обличчя, рук, тіла.
  4. Синя фарба – використана для передачі кольору пояса та шароварів козака (в геральдиці вживається для передачі вірності та чесності)
  5. Чорна барва – використана для оздоби червоного головного убору – шапки та металевих елементів рушниці (втілює в геральдиці мудрість, обачність, інколи – сум).
  6. Золото (жовта барва) – вжита для оздоби шаблі та рушниці. Автор дизайну свідомо (як виняток) порушив правило геральдики, що забороняє золото подавати на сріблі, та в даному випадку саме золоті оздоби (кінцівка шаблі та хрестовина, кришка на порохівниці, ґудзики на одязі) якнайкраще передають та підкреслюють значення прикрас, як то і було в житті насправді.